Урок 63-64. 

Тема: За шо нам вдячні домашні улюбленці?

 

 

 

 

 

 

 

 

 

УРОК 63-64
Запитання до природи
Тема. За шо нам вдячні домашні улюбленці?
Мета. Узагальнити знання учнів про рослин і тварин, які є домашніми улю¬бленцями; формувати вміння аналізувати ілюстрації, отримувати з них необхідну інформацію і роботи висновки, розповідати про отриману інформацію, доводити свою думку; виховувати любов до рослин і тварин, бажання їх доглядати й оберігати.
Обладнання. Таблиці, дидактичні картки, дидактичні ігри, малюнки рослин і тварин, відео фрагменти.

 

Хід уроку

I.    Організаційний момент.
II.    Хвнлинка спостереження.
Аналіз стану неба, опадів, вітру.
III.    Актуалізація опорних знань, повідомлення теми уроку.
—    Назвіть ваших домашніх тварин.
—    Чому воші є вашими улюбленцями?
Поміркуйте, чи вдячні домашні улюбленці вам. За що?
—    Сьогодні на уроці ми поговоримо проте, за що людям вдячні домашні улюбленці.
IV.    Систематизація знань.
1.    Розповіді дітей про домашніх улюбленців.
Розкажіть про свого домашнього улюбленця (вчитель кріпить малюнок дитячого улюбленця на дошку).
2.    Бесіда за малюнками про те, за що дякують нам кімнатні рослини.
—    Розгляньте малюнки.
—    Що зображено на малюнках? (Поведінку дітей з кімнатними рослинами.)
—    Які рослини називають кімнатними?
—    Уявіть, шо ви — кімнатна рослина. За шо ви 6 подякували дітям, а за що — ні? Чому?
Які кімнатні рослини ви знаєте?
—    Які з них зараз квітнуть?
—    У яких кімнатних рослин красиве листя?
—    Які кімнатні рослини є у класному куточку? У вас вдома?
—    Яка кімнатна рослина є вашою улюбленицею? Чому?
—    Як потрібно доглядати кімнатні рослини?
—    Як ви доглядаєте за кімнатними рослинами?
Поміркуйте, чи вдячні вам кімнатні рослини. За що?
3.    Бесіда за малюнками з елементами розповіді про те, за що дякують нам домашні тварини.
—    Розгляньте малюнки.
—    Що зображено на малюнках? (Поведінку дітей з домашніми тваринами.)
—    Які тварини називаються домашніми?
—    Уявіть, шо ви — домашня тварина. Висловіть своє ставлення до господарів. Кому ви вдячні, а кому ні? Чому?
—    Як потрібно доглядати за домашніми тваринами?
—    Які домашні тварини є у вас вдома? У ваших друзів, рідних? Чи вдячні вони своїм господарям? Чому?
—    Що потрібно робити, шоб домашні улюбленці були вдячні господарям? (Любити. доглядати їх.)
—    Які тварини живуть у куточку живої природи?
—    Як потрібно за ними доглядати?
—    Чи доглядаєте ви за ними?
—    Яка тварина куточку живої природи є вашою улюбленою?
—    І Іоміркуйте. чи вдячні тварини куточку живої природи вам та іншим дітям? За що?
—    Кожна людина мріє мати домашнього улюбленця. Домашніми улюблен¬цями можуть бути і рослини, і тварини. Домашні улюбленці вчать людей бути добрими, ніжними, турботливими. І живі організми дарують людям свою лю¬бов, намагаються розрадити їх у скрутну хвилину. Вони є справжніми друзями. Багато для кого домашні улюбленці стають членами сім'ї.
Висновок. Домашні улюбленці вдячні людям за піклуванням і любов.
4.    Читання віршів та бесіда за їх змістом
Де найкраще В малесенької жабки малесенькі лапки, а оченята — мов золоті, їй добре в долоні у дівчинки Соні, але найкраше — у чистій воді.
В. Иоидарспко
—    Про що розповідається в вірші?
—    Де найкраще тварині?
Кіт Пушок і Пес Дружок Вийшли раз на моріжок кіт Пушок і пес Дружок.
Мовив песик про своє:
“От господар в мене є!
Я його зі школи жду.
З ним гуляєм у саду, так нам весело завжди, хоч поглянуть приходи..."
Але кіт засумував, стиха песику сказав:
“Є хазяйка в мене теж, та невесело усе ж...
Бо буває часто-густо, шо і в мисці в мене пусто".
і заплакав котик враз.
Чи живе він не у вас?
Р. Скиба
—    Про шо розповідається у вірші?
Чи вдячний пес своєму господарю? За що?
—    Чи вдячний кіт своїй господині? Чому?
5.    Читання оповідань та бесіда за їх змістом.
Кошеня
Були брат і сестра — Василько і Катруся: >■ них була кішка. Весною кішка про¬пала. Діти шукали її всюди, але не змогли знайти. Якось вони гралися біля комори і почули — над головою хтось нявчить тоненькими голосами. Вася по драбині виліз під стріху комори. А Катруся стояла внизу і все запитувала:
—    Знайшов? Знайшов?
Аіе Василько не відповідав. Нарешті Василько гукнув їй:
—    Знайшов! Наша кішка... І в неї кошенята. Які чудові, іди сюди скоріше!
Катруся побігла додому, взяла молока і принесла кішці.
Кошенят було п 'ятеро. Коли вони трохи підросли і стали вилазити з кутка, в якому вивелись, діти вибрали собі одне кошенятко, сіре з білими лапками, і принесли в дім. Мати роздала решту кошенят, а цього залишила дітям. Діти годували його, бавилися з ним і клали з собою спати.
Одного разу діти пішли гратись на дорогу і взяли з собою кошеня.
Вітер ворушив солому на дорозі, а кошеня бавилося соломою, і діти тішилися з нього. Потій вони знайшли обіч дороги щавель, пішли його рвати і забули про кошеня.
Раптом вони почули, що хтось голосно гукає: "Назад! Назад!", і побачили, що мчить верхи мисливець, а поперед нього дві собаки — побачили кошеня і хочуть його вхопити. А кошеня, дурненьке, замість того, щоб тікати, присіло до землі, вигнуло спину і дивиться на собак. Катруся злякалася собак, закричала і побігла геть від них. А Василько щодуху кинувся до кошеняти і водночас із собаками підбіг до нього. Собаки хотіли вхопити кошеня, але Василько впав животом на нього і закрив його від собак.
Мисливець прискакав і відігнав собак, а Василько приніс додому кошеня і вже більше не брав його з собою в поле.
Л. Толстой
—    Про що розповідається в оповіданні?
—    Чи вдячне кошеня своєму господарю? За що?
Петрик, собака й кошеня
Маленький хлопчик Петрик ішов стежкою в саду. Бачить, біжить назустріч кудлатий собака.
Петрик злякався, хотів тікати. Та раптом до його ніг притулилось маленьке кошеня. Воно втекло від собаки й просило Петрика: захисти мене, хлопчику, від цього страшного звіра. Стоїть Петрик, дивиться на кошеня, а воно підняло голівку і жалібно нявчить.
Петрикові стало шкода кошеняти. Він узяв його на руки і хоробро пішов собаці назустріч.
Пес зупинився, злякано глянув на Петрика і сховався у кущах.
В. Сухомлинський
—    Про що розповідається в оповіданні?
—    За що вдячне кошеня Петрику?
1.    Розгляд малюнків з мультфільму “Троє з Простоквашино” (або перегляд мультфільму).
—    Хто є героєм цього мультфільму?
—    Які домашні улюбленці у нього були?
—    Розкажіть про стосунки героя мультфільму з домашніми улюбленцями.
Фізкультхвилинка
Станем струнко!
Руки в боки!
Пострибаєм, як сороки, як сороки-білобоки, стрибу-стрибу, скоки-скоки!
Пані горді і неквапні, по болоті ходять чаплі, а над ними комарі політали угорі.
Жабенята пострибали:
Ква-ква-ква, ква-ква-ква! — щоб спочила голова.
2.    Читання української народної казки.
Коза-дереза
Були собі дід та баба. Поїхав дід на ярмарок та й купив собі козу. Привіз її додому, а рано на другий день посилає дід старшого сина ту козу пасти. Пас, пас хлопець її аж до вечора та й став гнати додому. Тільки до воріт став доганяти, а дід став на воротях у червоних чоботях та й питається:
—    Кізонько моя мила, кізонько моя люба! Чи ти пила, чи ти їла?
—    Ні, дідусю, я й не пила, я й не їла: тільки бігла через місточок та вхопила кленовий листочок, тільки бігла через гребельку та вхопила водиці крапельку,— тільки пила, тільки й їла!
От дід розсердився на сина, що він погано худоби доглядає, та й прогнав його.
На другий день посилає другого сина — меншого. Пас, пас хлопець козу аж до вечора та й став гонити додому. Тільки став до воріт доганяти, а дід став на воротях у червоних чоботях та й питається:
—    Кізонько моя мила, кізонько моя люба! Чи ти пила, чи ти їла ?
—    Ні, дідусю, я не пила, я й не їла: тільки бігла через місточок та вхопила кленовий листочок, бігла через гребельку та вхопила водиці крапельку,— тільки пила, тільки й їла!
От дід і того сина прогнав.
На третій день посилає вже жінку. От вона погнала козу, пасла весь день; ввечері стала доганяти до двору, а дід уже стоїть на воротях у червоних чоботях та й питається:
—    Кізонько моя мила, кізонько моя люба! Чи ти пила, чи ти їла?
—    Ні дідусю, я й не пила, я й не їла: бігла через місточок, ухопила кленовий ли¬сточок, бігла через гребельку, вхопила водиці крапельку, — тільки пила, тільки й їла!
От дід прогнав і бабу На четвертий день погнав він уже сам козу, пас увесь день, а ввечері погнав додому і тільки надігнав на дорогу, а сам навпростець пішов; став на воротях у червоних чоботях та й питається:
—    Кізонько моя мила, кізонько моя люба! Чи ти пила, чи ти їла ?
—    Ні, дідусю, я не пила, я й не їла: бігла через місточок та вхопила кленовий ли¬сточок, бігла через гребельку, вхопила водиці крапельку,— тільки пила, тільки й їла!
От тоді дід розсердився, пішов до коваля, висталив ніж, став козу різати, а вона вирвалась та й утекла в ліс. У лісі бачить коза зайчикову хатку,— вона туди вбігла та й заховалась на печі.
От прибігає зайчик, коли чує — хтось є в хатці. Зайчик і питається:
—    А хто, хто в моїй хатці?
А коза сидить на печі та й каже:
—    Я, коза-дереза,
за три копи куплена, півбока луплена!
Тупу-тупу ногами, сколю тебе рогами, ніжками затопчу, хвостиком замету,— тут тобі й смерть.
От зайчик злякавсь, вибіг з хатки, сів під дубком. Сидить та й плаче. Коли йде ведмідь та й питається:
—    Чого ти, зайчику-побігайчику, плачеш ?
—    Як же мені, ведмедику, не плакати, коли в моїй хатці звір страшний сидить! А ведмідь:
—    От я його вижену!
Побіг до хатки:
—    А хто, хто в зайчиковій хатці?
А коза з печі:
—    Я, коза-дереза,
за три копи куплена, півбока луплена!
Тупу-тупу ногами, сколю тебе рогами, ніжками затопчу, хвостиком замету,— тут тобі й смерть.
Ведмідь і злякався.
—    Ні,— каже,— зайчику-побігайчику, не вижену — боюсь.
От ізнов пішов зайчик, сів під дубком та й плаче. Коли йде вовк і питається:
—    А чого це ти, зайчику-побігайчику, плачеш?
—    Як же мені, вовчику-братику, не плакати, коли в моїй хатці звір страшний сидить! А вовк:
—    От я його вижену!
—    Де тобі його вигнати! Тут і ведмідь гнав, та не вигнав.
—    Отже, вижену.
Побіг вовк до хатки та й питається:
—    А хто, хто в зайчиковій хатці?
А коза з печі:
—    Я, коза-дереза,
за три копи куплена, півбока луплена!
Тупу-тупу ногами, сколю тебе рогами, ніжками затопчу, хвостиком замету,— тут тобі й смерть.
Вовк і злякався.
—    Ні,— каже,— зайчику-побігайчику, не вижену — боюсь.
—    Зайчик ізнов пішов, сів під дубком та й плаче. Коли біжить лисичка, побачила зайчика та й питається А чого ти, зайчику-побігайчику, плачеш?
—    Як же мені, лисичко-сестричко. не плакаті/, коли в моїй хатці страшний звір сидить!
А лисичка:
—    От я його вижену!
—    Де тобі, лисичко, його вигнати! Тут і ведмідь гнав — не вигнав, і вовк гнав, та не вигнав, а то ти!
—    Отже, вижену.
Побігла лисичка до хати та:
—    А хто, хто в зайчиковій хатці?
А коза з печі:
— Я, коза-дереза, за три копи куплена, півбока луплена!
Тупу-тупу ногами, сколю тебе рогами, ніжками затопчу, хвостиком замету, — тут тобі й смерть.
От лисичка теж злякалась.
—    Лі,— каже,— зайчику-побігайчику, не вижену — боюсь.
Пішов зайчик, сів під дубком та й знову плаче. Коли це лізе рак-неборак та й питається:
—    Чого ти. зайчику-побігайчику, плачеш?
—    Як же мені не плакати, коли в моїй хатці страшний звір сидить!
А рак:
—    От я його вижену!
—    Де тобі його вигнати! Тут ведмідь гнав, та не вигнав, і вовк гнав, та не вигнав, і лисиця гнала, та не вигнала, а то ти!
—    Отже, вижену!
—    Де тобі його вигнати! Тут ведмідь гнав, та не вигнав, і вовк гнав, та не вигнав, і лисиця гнала, та не вигнала, а то ти!
—    Отже, вижену!
От поліз рак у хатку та й питаешься:
—    А хто. хто а затінковій хатці?
А коза з печі:
— Я, коза-дереза, за три копи куплена, півбока луплена!
Тупу-тупу ногами, сколю тебе рогами, ніжками затопчу, хвостиком замету, — тут тобі й смерть.
А рак усе лізе та лізе, виліз на піч та:
—    А я, рак-неборак,
Як ущипну,— буде знак!
Та як ущипне козу клешнями!.. Коза як замекає, та з печі, та з хати — по¬бігла, тільки видно! От тоді зайчик радий, прийшов у хатку та так уже ракові дякує. Та й став жити у своїй хатці.
—    Про що розповідається у казці?
—    Чи вдячною твариною була коза?
—    Що сталося з козою?
V.    Закріплення вивченого.
1.    Робота в зошиті.
2.    Робота в групах з дидактичними картками.
3.    Гра “Лото" (або “Склади пазл).
VI.    Підсумок уроку.
1.    Відповіді на запитання.
—    За шо нам вдячні домашні улюбленці?
—    Що вам найбільше сподобалось на уроці?
2.    Робота з батьками.
Розкажіть батькам, за що нам вдячні домашні улюбленці.