Урок 10. 

Тема: Поняття про лінію горизонту. Розміщення елементів зображення з дотриманням їх просторового взаєморозташування (біля, над, під, зліва, справа, вгорі, внизу). «Осіннє дерево».

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Урок № 10
Тема: Поняття про лінію горизонту. Розміщення елементів зображення з дотриманням їх просторового взаєморозташування (біля, над, під, зліва, справа, вгорі, внизу). «Осіннє дерево».
Мета: розкривати поняття «лінія зламу земля — небо», «лінія горизонту»; ознайомлювати дітей із ускладненням палітри, правильною побудовою композиції на аркуші паперу; навчати уміння передавати настрій за допомогою ліній; навчати учнів розподіляти площини на горизонтальні й вертикальні; активізувати спостережливість, фантазію, сенсорні уміння і навички; розвивати дрібну моторику руки; естетичне сприйняття учнями навколишнього світу; стимулювати розвиток допитливості й уяву; виховувати розуміння понять «дружба», «колективізм».
Обладнання: репродукції картин відомих художників, аудіозапис (П. Чайковський «Цикл «Пори року. Жовтень»), альбом для малювання; простий олівець; гумка; гуаш; пензлі № 4, 6; ємність для води; серветки для витирання рук і пензлів; палітра.

Хід уроку

I.    Організаційний момент
II.    Актуалізація опорних знань і вмінь учнів
1.    Бесіда:
–    Де в природі ми зустрічаємо основні кольори?
–    Які кольори у природі ми зустрічаємо часто, а які — рідко?
–    Які кольори художники називають похідними або змішаними? Чи можемо ми побачити їх у природі?
–    Що називають центром композиції? Для чого художники використовують центр композиції?
–    Який малюнок називають декоративним?
2.    Правила роботи і техніка безпеки:
–    Головне зображення на малюнку не приховують по кутках ар-куша, а розташовують посередині.
–    Головне зображення на малюнку не повинне бути занадто вели¬ким (як слон у коробці з-під взуття) або занадто маленьким (як мишеня в басейні).
–    Малюємо чистими фарбами і ретельно вимиваємо пензлик, ко-ли переходимо від одного кольору до іншого.
–    Не використовуємо під час малювання фарби безпосередньо з банки, а змішуємо їх на палітрі.
–    Під час роботи не розмахуємо пензлями й олівцями.
–    Обережно поводимося з водою і фарбами.
III.    Вивчення нового матеріалу:
1.    Розповідь:
(Розповідь супроводжує аудіозаписом п’єси П. Чайковського «Пори року. Жовтень»).
–    Уявімо, що кожний із нас — маленьке дерево, і потягнемося до сонечка.
(Учні виконують указівки вчителя.)
–    Ми тягнемося до сонечка і намагаємося дістати його пальчиками. Але раптом налетіла хмара, пішов холодний осінній дощ. Який холодний вітер! Він згинає дерево, зриває з нього жовте листя.
(Учитель пропонує учням відтворити настрій дерева за допомогою рухів.) 
2.    Творче завдання:
–    Подумаймо, де росте наше дерево. Подивіться на ілюстрації. На одному малюнку дерев багато, а на іншому — одиноке дерево стоїть на відкритому місці.
–    Якщо ми хочемо намалювати дерево, якому самотньо і холодно, то який малюнок ми оберемо? (Одиноке дерево.)
–    Чому? (На самоті завжди важче, ніж із друзями.)
–    Спробуймо намалювати осіннє дерево під вітром так, щоб передати ці почуття.
–    Наше дерево росте на землі і тягнеться гілками до неба. Щоб зобразити це на плоскому аркуші паперу, художники вирішили проводити лінію, що відокремлює небо від землі, і назвали її лінією горизонту. 
–    Якщо ми вийдемо на вулицю, то ніколи не побачимо цю лінію накресленою на землі. Вона існує лише в нашій уяві. Тому її називають умовною. 
–    Просто ми з вами домовимося, що все, що розташоване вище лінії горизонту,— це небо, а все, що розташоване нижче,— земля. Художники намагаються не проводити лінію горизонту точно посередині аркуша — малюнок виходить нудним.
–     Лінію слід розташовувати або вище, або нижче середини аркуша паперу. Лінія горизонту дуже рідко є ідеально рівною. Вона піднімається, збігаючи на пагорби, і спускається в низини та яри.
–    Наше дерево має рости на землі. І нам необхідно знайти для нього точне місце. Якщо намалюємо дерево на лінії горизонту чи трохи вище за неї, можна подумати, що наше дерево літає, як птах.
–     Якщо ми, навпаки, опустимо його дуже низько і почнемо малювати біля самого обрізу аркуша, здаватиметься, що дерево  випадає» з малюнка. Тому слід розташувати початок стовбура приблизно посередині тієї ділянки, яку ми відокремили лінією горизонту як землю.
3.    Бесіда:
–    Згадаймо, з яких частин складається берізка? (Гілки, стовбур, листя.) Ці складові є у будь-якого дерева — великого чи маленького. І стовбур завжди товстий біля землі й тоненький біля верхівки.
–    Гілки товщі біля стовбура, а на кінцях — тоненькі. Дерево тягнеться до неба і сонечка своїми гілочками, немов руками. (Учитель показує послідовність виконання малюнка на дошці )
–    Які кольори нам необхідно взяти, щоб викликати почуття су му та холоду? (Синій, фіолетовий, болотний, бежевий, жовто коричневий, блакитний, білий, сірий, чорний.)
–    Ми вже знаємо, що лінії можуть мати різні характери. Рух пензлика також може допомогти нам передати характер. (Учитель демонструє прийоми роботи пензлем «за формою».) На ділянках неба пензлик рухається по діагоналі, підкреслюючи пориви вітру. На ділянках землі пензлик повторює вигини лінії горизонту.
–    Дерево малюємо лініями знизу вгору з поступовим зменшен ням натиску від широкої лінії до дуже тонкої.
–    Осіннє листя наносимо окремими мазками. Декілька мазків листочків слід розташувати на ділянці неба вздовж ліній, що умовно позначають пориви вітру.
IV.    Підбиття підсумків
1.    Перегляд і виправлення помилок у малюнках учнів.
2.    Демонстрування дитячих робіт.
3.    Бесіда:
–    Що нового ви дізналися на уроці?
–    Чому навчилися?
Кому подаруєте свій малюнок.